Захур: хто це і чому його знають в Україні
Захур — це британсько-український підприємець пакистанського походження на ім’я Мохаммад, відомий в українському медіа- та бізнес-просторі як власник англомовного тижневика Kyiv Post, засновник групи ISTIL та співзасновник музичної премії YUNA. У Києві та Лондоні його знають переважно через дружину — співачку Камалію — і через публічну позицію щодо інвестицій в Україну. Водночас для багатьох читачів ім’я «Захур» залишається напівзнайомим: хтось пам’ятає Kyiv Post, хтось чув про YUNA, а хтось бачив його у британському реаліті-шоу ще до повномасштабної війни.
Ця стаття зібрана як коротка біографічна довідка з акцентом на український контекст. Тут немає реклами чи піару: тільки перевірені факти з відкритих джерел, пояснення, як підприємець пов’язаний із Донецьком, Києвом та Лондоном, і чому його ім’я досі згадують у новинах про медіа, благодійність і спорт.
Біографія Мохаммада Захура: від Карачі до Донецька
Мохаммад Захур народився 1 серпня 1955 року в Карачі — головному економічному місті Пакистану, у родині держслужбовця. За однією з відкритих біографічних довідок, у школі він захоплювався спортом: грав у крикет, хокей на траві, баскетбол, займався гімнастикою, тенісом і легкою атлетикою, а ще колекціонував марки. Саме таке дитинство у великому портовому місті часто формує інтерес до міжнародної торгівлі, і в цьому випадку — до металургії.
1974 року, ще молодим випускником, він приїхав до України за державною стипендією від Пакистану. Мета була конкретна — вчитися металургійній справі в Донецькому національному технічному університеті. У 2007 році він повернувся в цей самий університет уже як успішний бізнесмен і захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності «Процеси і машини обробки тиском». Тема роботи — «Вдосконалення та реалізація методів розробки калібровок валків і технології виробництва трубних заготівель великих діаметрів на обжимно-заготівельному стані» — добре пояснює, чому його перші бізнеси були пов’язані саме зі сталевими трубами.
Після здобуття вищої освіти в Україні він кілька років працював на Pakistan Steel — найбільшому виробнику сталі в Пакистані. Потім, після початку війни в Афганістані, переїхав до Москви, де очолив Пакистанський Торговий дім. Цей етап важливий: саме тут він зрозумів, як працює ринок СНД для металопродукції, і вже у 1991 році заснував металотрейдерську компанію MetalsRussia, яка згодом стала міжнародною групою ISTIL — International Steel and Tube Industries Limited.
Бізнес: ISTIL, продаж ДЕМЗ за мільярд і новий напрямок
На початку 1990-х ISTIL спеціалізувалася на продажу сталі, виробленої в країнах СНД, а згодом вийшла на ринки Азії — Гонконг, Сингапур, Таїланд, ОАЕ, Пакистан, Іран — і далі у Велику Британію та Північну Америку. Це класична історія пострадянського металотрейдера, який виріс разом із приватним сектором і зміг перетворити радянську логістику на глобальну дистрибуцію.
У квітні 2008 року, на піку цін на метал, Мохаммад Захур ухвалив рішення повністю вийти з металургійного бізнесу. Донецький електросталеплавний завод був проданий російському олігарху Вадиму Варшавському за 1 мільярд доларів. Ця угода увійшла в історію українського ринку як один із найбільших «кешових» продажів металургійного активу іноземним власником напередодні світової фінансової кризи.
З 2009 року ISTIL Group почала інвестувати у зовсім інші напрямки: нерухомість, готельний бізнес, медіа, супутникове та IP-телебачення, банківську справу, виробництво й дистрибуцію фільмів, енергетику, видобуток нафти і газу, виробництво пластику. У цей самий період Захур придбав український англомовний тижневик Kyiv Post і знаковий київський готель «Лейпциг» за 35 млн доларів. У вересні 2011 року він запустив платформу супутникового ТБ Xtra TV на передплатній основі. Платформа пропрацювала до 1 червня 2015 року, коли оголосила про часткове припинення діяльності; новим власником стала «Медіа Група Україна» Ріната Ахметова.
| Рік | Подія | Контекст для України |
|---|---|---|
| 1974 | Приїзд до України на навчання | Донецький національний технічний університет, металургія |
| 1991 | Заснування MetalsRussia (майбутня ISTIL) | Початок приватного металотрейду в СНД |
| 2008 | Продаж ДЕМЗ за 1 млрд доларів | Вихід іноземного інвестора з металургії напередодні кризи |
| 2009 | Диверсифікація ISTIL Group | Медіа, нерухомість, готелі, ТБ, енергетика |
| 2011 | Запуск Xtra TV | Супутникове ТБ на передплатній моделі |
| 2018 | Продаж Kyiv Post Аднану Ківану | Зміна власника головного англомовного тижневика |
Чому продаж металургії у 2026-му став поворотним
Українська металургія 2008 року — це бізнес із рекордними цінами на сталь, але й зростаючими ризиками: залежність від російського ринку, зношеність обладнання, нестабільна логістика. Продаж ДЕМЗ саме у квітні 2008 року, за кілька місяців до початку світової кризи, часто наводять як приклад того, як іноземний власник встиг «вийти в кеш» до обвалу. Для самого ж Захура це був сигнал, що наступні інвестиції мають бути в людей і медіа, а не в цехи.
ISTIL після металургії
Після виходу з металургії група сфокусувалася на чотирьох великих блоках: нерухомість і готельний бізнес, медіа та розваги, енергетика й видобуток, фінансовий сектор. У британських реєстрах компанія ISTIL Group фігурує як материнська структура, через яку вівся, зокрема, бізнес Xtra TV. Саме тому в українських медіа «Захур» і «ISTIL» часто згадувалися разом — це був один і той самий центр прийняття рішень, тільки вже не в металургії, а в медіа й нерухомості.
Kyiv Post і медіа: чому ім’я Захура з’являється у новинах
Для більшості українських і західних читачів знайомство з іменем Мохаммада Захура починалося саме з Kyiv Post. Це був головний англомовний тижневик про Україну, який читали в посольствах, міжнародних компаніях і серед експатів. За роки власності Захура Kyiv Post залишався одним із небагатьох українських медіа, де операційні рішення ухвалювалися з Лондона, і це формувало специфічний погляд на події в Україні.
У 2018 році Захур продав тижневик мільйонеру з Одеси Аднану Ківану. Угода не була публічною з точки зору суми, але сам факт зміни власника спричинив дискусії серед читачів і журналістів: чи збереже Kyiv Post редакційну незалежність, чи зміниться тональність щодо української політики. Після 2018-го Kyiv Post продовжував виходити, змінив формат, перейшов у онлайн і встиг пережити ще одного власника, тож ім’я «Захур» у контексті Kyiv Post здебільшого залишилося в історії.
Блог Захура на Huffington Post
Для додаткового контексту Окремий медіа-слід Мохаммада Захура — його блог на платформі Huffington Post, де він писав про українську економіку та політику. Для західного читача, який ніколи не чув про ISTIL, саме цей блог був першим джерелом інформації про те, як іноземний інвестор бачить Україну. У 2015 році він дав розгорнуте інтерв’ю Financial Times про економічну ситуацію і залучення інвестицій — один із нечастих випадків, коли український медіа-ринок згадувався на шпальтах британської ділової преси саме через цього підприємця.
Супутникове ТБ Xtra TV
Платформа Xtra TV у 2011 році мала амбіцію стати українським аналогом великих супутникових пакетів: передплата, власний контент, дистрибуція через DTH-мережі. У 2015 році Xtra TV оголосила про часткове припинення діяльності, і далі права перейшли до «Медіа Групи Україна». Ця історія показує, як важко було будувати платний ТВ-бізнес в Україні в умовах домінування безкоштовного ефірного мовлення та піратства, і чому навіть великі іноземні інвестори виходили з цього ринку.
YUNA, спорт і благодійність
У 2011 році Мохаммад Захур став співзасновником української щорічної музичної премії YUNA — однієї з небагатьох сцен, де українська поп- та рок-музика отримала регулярну професійну церемонію нагород. За роки існування YUNA стала своєрідним маркером для індустрії, і хоча премія не раз змінювала формат і власників, ім’я Захура залишилося в її історії.
Окремий великий блок — спонсорство спорту. ISTIL був офіційним партнером і генеральним спонсором Федерації хокею України, фінансував національну, молодіжну та юнацьку збірні з хокею. Компанія також підтримувала жіночу команду з гандболу «Академія». Крім того, Мохаммад Захур — організатор і спонсор щорічного літнього турніру з крикету для іноземців, які проживають в Україні. У контексті, де хокей і крикет — далекі від топ-видів спорту, ця підтримка часто була критичною для виживання цілих федерацій.
Благодійність у Пакистані та Україні
Мохаммад Захур відомий як меценат і в Пакистані, і в Україні. Серед публічно відомих кейсів — спонсорство реставрації Державного академічного театру опери та балету в Одесі, фінансування будівництва університету для жителів Північного Пакистану у Таксилі та інфраструктури центру кардіологічних досліджень у Равалпінді. У 2017 році благодійний фонд Kamaliya & Mohammad Zahoor Charitable Foundation зібрав 50 тисяч доларів на обладнання для «Центру дитячої кардіології і кардіохірургії» в Києві. Окремо підтримувалися дитячі будинки в Донецьку та інших українських містах, а також надавалася допомога жертвам землетрусу в північних регіонах Пакистану.
«Meet the Russians» і медійний образ
У 2013 році Мохаммад Захур разом із дружиною Камалією взяли участь у британському реаліті-шоу «Meet the Russians» на каналі Fox TV — про заможних росіян, які живуть у Лондоні. Цей епізод часто згадують, коли пояснюють, чому західна преса довго не розрізняла «російських» і «українських» підприємців у Лондоні, і чому ім’я Захура іноді з’являлося в контекстах, не пов’язаних з Україною. На практиці ж його бізнес-зв’язки з РФ обмежувалися раннім етапом MetalsRussia і продажем ДЕМЗ у 2008 році, після чого його головні активи були вже в Україні та Великій Британії.
Сім’я: Камалія, доньки та перший шлюб
У 2003 році Мохаммад Захур одружився зі співачкою Камалією (Наталія Шматенко), яка на той момент уже мала кар’єру в українському шоу-бізнесі. Шлюб поєднав пакистанського металурга за освітою та українську артистку, і саме тому ім’я «Захур» стало відоме значно ширшій аудиторії, ніж металургійний чи фінансовий сектор. У 2013 році у подружжя народилася двійня — доньки Мірабелла та Арабелла, які періодично з’являються в українських медіа.
Від першого шлюбу у Мохаммада Захура є син Арман і донька Таня. Подробиці першого шлюбу в публічних джерелах майже не згадуються: відомо лише, що він передував переїзду бізнесмена до Великої Британії і був пов’язаний з його раннім етапом у Пакистані та Москві. Сім’я тривалий час жила у Лондоні, а також підтримувала нерухомість і бізнес-інтереси в Києві.
Сталий у рейтингах: 600 мільйонів доларів у 2026 році
У 2013 році журнал «Фокус» включив Мохаммада Захура до рейтингу «100 найбагатших людей України», оцінивши його статки у 600 млн доларів. Це відповідало 22-й позиції в рейтингу і збігалося з піком його присутності в українському медіа-просторі: власність Kyiv Post, інвестиції в Xtra TV, благодійні аукціони. Після 2014–2015 років, коли український ринок сильно змінився, рейтинги Forbes Україна та «Фокусу» суттєво переформатувалися, і Захур у топ-100 надалі не з’являвся — бізнесмени, чиї основні активи залишилися в Україні, тимчасово поступилися місцем тим, хто зосередився на аграрному та інфраструктурному секторах.
| Актив | Сфера | Що відомо про подальшу долю |
|---|---|---|
| ДЕМЗ (Донецький електросталеплавний завод) | Металургія | Проданий у 2008 році за 1 млрд доларів |
| Kyiv Post | Медіа | Проданий у 2018 році Аднану Ківану |
| Готель «Лейпциг» | Нерухомість | Придбаний у 2009 році за 35 млн доларів |
| Xtra TV | Супутникове ТБ | Частково зупинений у 2015 році, перейшов до «Медіа Групи Україна» |
| YUNA | Музична премія | Співзаснована у 2011 році, діє далі |
Як знайти перевірену інформацію про Захура
Українському читачеві, який хоче розібратися в історії Мохаммада Захура, варто спиратися на три джерела. По-перше, це його власна публічна сторінка на Facebook та офіційний сайт, які ще зберігаються в архівах і дають зрозуміти, як сам підприємець позиціонує себе в Україні та Пакистані. По-друге, це архівні матеріали Kyiv Post за 2009–2018 роки, де одночасно є і редакційні матеріали, і згадки про власника. По-третє, це розгорнута стаття у українській Вікіпедії про Мохаммада Захура, де зібрані основні дати, угоди та біографічні факти з посиланнями на першоджерела.
Друге корисне джерело — аналітика ринку сталі та металургії за 2007–2009 роки, де фігурує угода з продажу ДЕМЗ. Це допомагає зрозуміти, чому бізнесмен вирішив диверсифікуватися саме в медіа, а не в банківський сектор чи нерухомість Києва. Для тих, хто цікавиться медіа-ринком, важливими будуть розбори зміни власності Kyiv Post 2018 року та подальшої трансформації видання в онлайн.
Типові помилки, коли шукають інформацію про Захура
У пошуку часто плутають Мохаммада Захура з іншими однойменними бізнесменами та медійними персонажами. Найпоширеніші помилки, які трапляються навіть у новинних стрічках:
- Захур — це «російський олігарх із Лондона». Насправді він народився в Пакистані, довгі роки жив і працював в Україні, а в Лондон переїхав значно пізніше. Британський медійний слід пов’язаний радше з Kyiv Post і Xtra TV, ніж з Москвою.
- Захур досі володіє Kyiv Post. Насправді тижневик проданий у 2018 році. Після цього видання змінило формат, власників і фактично перетворилося на онлайн-медіа.
- Захур — співвласник «Медіа Групи Україна». Це не так: він заснував Xtra TV, який згодом частково перейшов до «Медіа Групи Україна», але особисто Захур не входив у структуру власності групи Ріната Ахметова.
- Захур досі заробляє на металургії. Після продажу ДЕМЗ у 2008 році його основні прибутки пов’язані з нерухомістю, медіа та енергетикою, а не з виробництвом сталі.
Хто такий Захур для різних аудиторій
Залежно від контексту, «Захур» означає різні речі. Для українського читача Kyiv Post — це власник головного англомовного тижневика, який тримався на плаву з 2009 по 2018 роки. Для пакистанської діаспори — успішний випускник Донецького політехнічного, який зробив кар’єру в СНД і Великій Британії. Для музичної індустрії — співзасновник премії YUNA, яка довгі роки залишалася однією з небагатьох професійних сцен для українських артистів. Для хокейної спільноти — генеральний спонсор Федерації хокею України, чиї гроші тримали збірні на плаву.
Для бізнес-аудиторії — це приклад підприємця, який зміг вийти з металургійного ринку на піку цін і перейти в медіа, нерухомість та енергетику. Для сім’ї Камалії — чоловік і батько доньок-близнюк, з яким пов’язані численні благодійні проєкти. Усі ці образи не суперечать один одному: це просто різні зрізи одного й того самого біографічного матеріалу.
Пов’язані матеріали на сайті
Якщо вас цікавить, як великі бізнесмени впливають на український медіа-простір і рішення парламенту, радимо також переглянути матеріал про 313 депутатів, які підтримали закон №10190 про шахрайські колцентри. Тема колцентрів і медіа-шахрайства тісно пов’язана з тим, як саме працює інформаційне поле в Україні і хто за нього відповідає. Ще один дотичний кейс — огляд підсумків «закону Грема 18 вересня», де підписані документи безпосередньо впливають на західних інвесторів і медіа.
Часті запитання (FAQ)
Хто такий Захур і звідки він родом?
Мохаммад Захур — британсько-український підприємець пакистанського походження, народився 1 серпня 1955 року в Карачі. Навчався в Донецькому національному технічному університеті, заснував міжнародну групу ISTIL.
Чим відомий Захур в Україні?
В Україні він відомий як колишній власник англомовного тижневика Kyiv Post, співзасновник музичної премії YUNA, ексвласник київського готелю «Лейпциг» і засновник супутникової платформи Xtra TV.
Скільки коштував продаж Донецького електросталеплавного заводу?
У квітні 2008 року ДЕМЗ був проданий російському олігарху Вадиму Варшавському за 1 мільярд доларів. Це сталося на піку цін на сталь, ще до початку світової фінансової кризи.
Кому Захур продав Kyiv Post?
У 2018 році тижневик Kyiv Post був проданий одеському мільйонеру Аднану Ківану. Угода змінила редакційну політику видання, а згодом Kyiv Post перейшов у повністю онлайн-формат.
Хто така Камалія у житті Мохаммада Захура?
Камалія (Наталія Шматенко) — українська співачка, дружина Мохаммада Захура з 2003 року. Подружжя разом заснувало благодійний фонд Kamaliya & Mohammad Zahoor Charitable Foundation.
Який бізнес Захура пов’язаний із Пакистаном?
Захур фінансував будівництво університету в Таксилі, центр кардіологічних досліджень у Равалпінді та надавав допомогу постраждалим від землетрусу в північних регіонах Пакистану. Він також є співзасновником щорічного крикетного турніру для іноземців в Україні.
Чи справді Захур має стосунок до хокею в Україні?
Так, ISTIL був офіційним партнером і генеральним спронсором Федерації хокею України, фінансував національну, молодіжну та юнацьку збірні з хокею.
Скільки коштувало Захуру придбання Kyiv Post і готелю «Лейпциг»?
За даними відкритих джерел, у 2009 році Захур придбав Kyiv Post та київський готель «Лейпциг» разом за 35 млн доларів США. Це був один із найгучніших медіа-активів початку 2010-х в Україні.
Підсумок: чому Захур залишається в українському контексті
Захур — це рідкісний приклад іноземного інвестора, який довгі роки будував бізнес саме в Україні: від металургійного заводу в Донецьку до Kyiv Post і YUNA в Києві. Навіть після продажу ключових активів у 2008-му та 2018-му роках його ім’я продовжує з’являтися в контексті благодійності, спорту та міжнародних медіа. Для читача, який шукає перевірену біографічну довідку, головне — спиратися на офіційні джерела, архіви Kyiv Post і відкриті матеріали, зокрема на розділ у українській Вікіпедії, який регулярно оновлюється та містить посилання на першоджерела.